Хай стелиться доля вам рушниками... Літературно-народознавчий мікс

Розділ: Новини сайту

Напередодні Міжнародного дня вишиванки ми хочемо поговорити про український рушник: з нашими користувачами, учасниками клубу «Тепла вітальня», новими друзями бібліотеки, які спілкуються з нами онлайн.

Рушник ... Він пройшов крізь віки, він і тепер є символом чистоти почуттів, символом безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

Наприкінці ХІХ ст. на Катеринославщині з’являється та розповсюджується так звана петриківська двостороння гладь, яка територіально зустрічається в приорільських селах поблизу Петриківки. Такі рушники є в шкільних музеях сіл Єлизаветівки, Китайгорода, Шульгівки, Сорочиного, Гречаного.

Рушник із вишиваним або тканим орнаментом здавна використовується не тільки в побуті та для оздоблення житла. Саме він став оберегом українського народу, символом рідної землі.

Усе життя наших предків було пов’язане з рушником. Народилася дитина – її приймали на рушник. Підростав син, ішов у далеку дорогу – мати обов’язково подарує йому «на щастя, на долю» рушник, щоб він пам’ятав і материнську ласку, і батьківську суворість, і щоб завжди повертався до рідного порогу. Рушник дарувався як символ світлого, радісного життєвого початку.

На Придніпров’ї підвалини нової хати застеляли білими, чистими рушниками, котрі відігравали роль оберегів, бо люди вірили, що вони збережуть оселю від нечистої сили.

Гостей зустрічали хлібом-сіллю на рушникові.

А яке українське весілля обходилося без рушників? Рушник виступав провісником, священим символом, а отже, символом щасливого родинного життя.

Сам рушник на Дніпропетровщині має декілька назв: рушник, рушничок, втиральник, утиральник, втиральничок, утиральничок, набожник, полотенечко, полотенце.

Петриківська вишивка

           Наприкінці ХІХ ст. на Катеринославщині з’являється та розповсюджується так звана петриківська двостороння гладь, яка територіально зустрічається в приорільських селах поблизу Петриківки. Такі рушники є в шкільних музеях сіл Єлизаветівки, Китайгорода, Шульгівки, Сорочиного, Гречаного.

          Кольорова гама використаних ниток вражає своєю яскравістю та насиченістю – малиновий, синій, зелений, рожевий, блакитний, бежевий, салатовий, бордовий при домінуванні брунатного або вохристого кольорів. Поліхромність традиційної «вишивки Петриківки» підкреслюють всі дослідники народного мистецтва.

Зразки рушників не тільки представлені в музейних колекціях, а й збереглися в сільській культурі сьогодення та вживаються як ритуальні атрибути у місті. Саме орнаменти на рушниках зберігають найбільш архаїчні символи, що дають змогу сучасникам хоча б частково розкрити складність світосприйняття наших предків.

В статті використані матеріали порталу ДніпроКультура


Кількість переглядів: 81
Ваше ім"я:
Ваш e-mail:
Введіть текст вашого повідомлення:

Коментарів до цієї новини немає. Ви можете бути першим.